у Громова знов буде концерт-"Перетини",якщо хто зможе викласти точний анонс,то буде кльово
буде там Штокхаузен і Моцарт

Вроде завтра

Если память мне не изменяет, то концерт Е. Громова состоится 05.12.08 в 18.00 в Музее русского исскуства (Терещенская, 9). В программе Моцарт и Штокхаузен. Вход свободный. Концерт будет в Белой гостинной.

хто був на концерті,люди добрі?...

На концерті не була. От що знайшла

http://www.kreschatic.kiev.ua/art/1228769252.html

Іронія долі від Євгенія Громова

Концерт до роковин з дня смерті Карлгайнца Штокгаузена і Вольфганга Амадея Моцарта в Музеї російського мистецтва


Штокгаузен і Моцарт померли в один день з різницею у два століття — 5 грудня. Утім, навіть попри цю риму історії, обидва мали всі шанси потрапити якщо не в "книгу містичних перехрещень композиторів у часі та просторі", то в концертну програму київського піаніста Євгенія Громова. Річ у тім, що концерт із творів саме цих двох класиків, між якими, на перший погляд, немає нічого спільного, Громов мав намір зробити ще тоді, як Штокгаузен був живим. Не дивно, що після звістки торік про смерть світового аванґардиста номер один піаніст сам злякався власної інтуїції.


У Євгенія Громова незвичний погляд на музичну культуру. Він категорично не погоджується з різноманітними класифікаціями музики, поділом її на “класичну”, “романтичну”, “аванґардну”, “нову” і “стару” — на його думку, це лиш заважає слухачеві її неупереджено сприймати. Звідси, вважає він, стереотип обивательського розмежування музичних творів (і композиторів) на “зрозумілі” та “не зрозумілі”. “Як то так,— обурюється піаніст.— Моцарта вони, бач, розуміють, а Шенберга зі Штокгаузеном — ні!”. Для нього вся музика (якщо вона не бездарна) — єдина і неподільна. Вона сама здатна виконувати всю “роботу” — впливати на свідомість і психіку слухача (а інколи навіть докорінно змінювати їх). Тоді як від нього, слухача, музика вимагає, здавалося б, небагато: бути максимально відкритим до неї.


Саме цю ідею Громов хотів донести публіці під час свого чергового концерту “Перетини-2” (проектом “Перетини-1” піаніст відзначив 125-річчя з дня смерті Вагнера і 125-річчя від дня народження Веберна у травні цього року в рамках фестивалю “Гогольфест”), що відбувся минулої п’ятниці в Музеї російського мистецтва. Бажаний ефект досягався комплексом засобів. Це, по-перше, невипадково дібрана програма. Клавірштюки (Klavierstuck в перекладі з німецької — фортепіанна п’єса) Штокгаузена, котрі сам композитор називав “замальовками”, чергувалися з подібним “експериментальним” жанром з творчого доробку Моцарта — його фантазіями. По-друге, публіку заздалегідь попросили утриматися від оплесків між творами, аби не порушувати цілісності звукового простору (а втім, дзвінкам мобільних телефонів, які й цього разу заявили про себе, схоже, жоден закон неписаний). По-третє, твори і Моцарта, і Штокгаузена в інтерпретації Громова спеціально виконувались одним звуком — різкувато-тріскучим, “молоточковим”, з тією ж “помірною агресивністю”, якщо можна так сказати. Цілком імовірно, що когось навіть обурювало таке поводження з музикою, надто стосовно Моцарта, звичний інтонаційний образ якого пестить і ніжить слух. Утім, гірше, якщо такої реакції не було — тільки в протилежному випадку можна вважати, що проект Євгенія Громова вдався.

Олеся НАЙДЮК “Хрещатик”. Фото Максима БІЛОУСОВА
***
Тільки от чому авторка вважає, що саме обурити слухача означає зробити добрий концерт?

а сьогодні от "різкувато -тріскучим "звуком,"молоточковим",з "помірною агресивністю" виконувався Дебюссі...

ага, і музика японського композитора Ірини Алексійчук))

Добавлено спустя 1 минуту 34 секунды:

тобто ще одного японського композитора))

п.с. а де ти сидів? і що взагалі скажеш? концерт взагалі був дуже велелим, особливо друге відділення

Добавлено спустя 4 минуты 28 секунд:

це я взагалі до того, що Громов, при усіх нюансах, був не найгіршим варіантом.