Шановні колеги! Хтось може підказати, що відбувається з обіцяною постановкою (концертною версією) опери "Бояриня" Віталія Кирейка в Національній опері? Чи про неї вже забули і зосередились на "Ярославі Мудрому" Майбороди?

Ну вот через год есть информация. В интервью Вечерке Соловьяненко-мл. упоминает:

в квітні відбудеться прем'єра опери «Бояриня» Віталія Кирейка

Ну вот, премьера состоится 20 апреля

і, звичайно, під час Двох днів з ночами в Одесі...

9 квітня о 15.00 в Національній опері прес-конференція з приводу премєри - очікуються не тільки постановники, а й літератори, музейщики й інша лесеукраїнківська братія

http://www.day.kiev.ua/200198/

Чекаючи на «Бояриню»

Вперше однойменна драма Лесі Українки прозвучить у оперній (концертній) версії

Лариса ТАРАСЕНКО, спецiально для «Дня»

Музику до «Боярині» на замовлення Національної опери написав відомий український композитор Віталій Кирейко. Нині в театрі проходять репетиції. Прем’єра намічена на 20 квітня. Про музичну лесінкіану і про те, як створювався новий твір на київській сцені, розказав «Дню» автор лібрето опери, заслужений діяч мистецтв України Василь Туркевич:

— Леся Українка і музика — тема особливо важлива і багатогранна. Через усе ХХ століття проходить глибока зацікавленість українських композиторів творчістю геніальної поетеси і насамперед її драматургією. Створено низку опер і балетів за мотивами драматичних поем, яких у творчій спадщині Лесі Українки дванадцять. Насамперед, варто згадати «Лісову пісню», інтерпретовану в сценічні жанри опери і балету Михайлом Скорульським, Віталієм Кирейком та Германом Жуковським. Великий успіх мав поставлений у Києві та Харкові балет Віталія Губаренка «Камінний господар» («Дон Жуан»). Є ще два одноактні балети — «Досвітні вогні» Лесі Дичко та «Оргія» Віталія Кирейка. І ось цей мистецький набуток скоро поповниться оперою «Бояриня». Це буде перша концертна інтерпретація, яку здійснить колектив Національної опери України.

«УВ’ЯЗНЕННЯ» У СПЕЦХРАНАХ

— Треба зазначити, що звернення до драматичної поеми «Бояриня» — культового твору патріотичної когорти української інтелігенції, стало можливим лише в останні десятиліття, — продовжує В.Туркевич. — За радянських часів тільки читання цієї поеми, не кажучи вже про її розповсюдження чи заохочення до знайомства з нею, загрожувало не тільки втратою роботи, соціального статусу, а часом і кількома роками тюрми... Понад шість десятиліть цей твір не включався у жодне (!), навіть академічне видання творів Лесі Українки (востаннє «Бояриня» друкувалася в 1927 році в Харкові), його обминали в університетських курсах літератури, а будь-яку згадку, чи навіть натяк про нього з ненавистю викреслювали цензори з газетно-журнальних публікацій, наукових монографій і бібліографічних видань. Сам твір був «ув’язнений» у спецхранах наукових бібліотек та архівів. Проте його не забували ті, кому випало щастя хоч раз прочитати цю драматичну поему. І які б страшні часи не переживала українська інтелігенція, ми знали, що є у Лесі Українки такий твір, як «Бояриня», прагнули з ним познайомитися. Часом, досить ризикуючи, збиралося вузьке, але близьке за духом товариство, щоб при добре причинених дверях, завмираючи серцями і душами послухати конгеніальні рядки забороненого твору Лесі Українки...

Я знав про «Бояриню» з далекого 1968 року, коли поступив на факультет журналістики Київського університету, а трохи пізніше, зазираючи раз- по-раз в букіністичні магазини, чудом таки купив з-під поли якогось чоловіка п’ятий том виданого у 1939 році у Львові зібрання творів Лесі Українки із «крамольною» «Бояринею». І не тільки зберіг цей том, а й читаючи та перечитуючи вміщені в ньому драматичні поеми «Бояриня», «У пущі» та «Адвокат Мартіян» з часом надихнувся до створення ще одного музичного твору за мотивами «Боярині». Не тільки тому, що мені був близький морально-етичний підтекст цього твору, а ще й переймаючись враженнями від глибини психологічного розкриття образів головних героїв драматичної поеми — Оксани і Степана, поєднаних небесами у шлюбі, але таких різних у розумінні власного життєвого покликання...

Тодішню владу лякало глибоке психологічне розкриття поетесою свободолюбної ментальності українського народу, що є ідейною домінантою цього яскравого літературного твору. Авторка розкриває тему на протиставленні двох дуже різних духовних світів: українського, сповненого протягом ХVI—ХVII ст. боротьбою за незалежність, і московського — із його рабською упослідженістю й приниженістю людини, яке б місце вона не займала в суспільстві і соціальній ієрархії. У своєму творі Леся Українка також порушила споконвічне питання моральної відповідальності перед собою і народом, честі і зради...

«Бояриня», може, як жодний інший поетичний твір української класичної літератури ХIХ поч. ХХ ст., розкриває суть політики російського самодержавства, яке всіма можливими засобами руйнувало і обезкровлювало духовний та культурний простір українського народу — одних виманювала до Москви обіцянками кар’єри, інших забирала силоміць, ще інших нищила і засилала аж у Сибір. Але були й такі, що самі кидали рідний народ і переходили до сильніших, як це трапилося і з батьком Степана. За те, що одним з перших присягнув російській короні, його обдарували милістю і призначили боярином при московському дворі, щоб служив «з під царської руки». Степан, отримавши у спадок батькову посаду, не забуваючи своє українське коріння, однак вірою і правдою служить гнобителям свого народу. Леся Українка бачила таких людей не тільки у часах Руїни і Гетьманщини, але й серед своїх сучасників, і особливо гостро реагувала на будь-які вияви духовної й національної зради...

Ось чому її «Бояриня» була і залишається актуальним твором, і, мабуть, актуальна не тільки для українців, але й для інших народів, яким випало мати історію, співзвучну з українською... Не випадково провідний український літературознавець, академік Микола Жулинський писав, що Леся Українка «зуміла створити психологічно переконливу, правдиву драматичну поезію, яка заслуговує на нашу читацьку увагу, на детальніше всебічне вивчення і на сценічне втілення»...

НАРОДЖЕННЯ ПОЕМИ

Драматичну поему «Бояриня» Леся Українка написала за три квітневі дні 1910 року далеко від Батьківщини — в крихітному єгипетському містечку Хельвані, неподалік Каїра, де проходила курс лікування від сухот. Можливо, це її чергове перебування далеко від рідної землі навіяло ностальгію і біль, гостроту усвідомлення відірваності від свого рідного коріння, що так яскраво виявилося в образі Оксани, закинутої долею до Москви, в зовсім чуже і вороже для неї середовище. Сповнене вільнолюбства серце не могло винести наруги над свободою і розлуки з рідним краєм. Її вражає деспотизм, ставлення до людей і, зокрема, до жінки, якій заборонено бути присутньою при розмовах чоловіків, кріпацтво, якого не знали в Україні, атмосфера страху, яка панувала повсюдно, навіть в царському палаці, особисті образи як якоїсь другорядної особи, «бо хохлушка...». У своїй драматичній поемі жодним словом поетеса не обмовляється про боротьбу українського козацтва із Москвою, але дух цієї боротьби відчуваємо в розкритті характеру Оксани, котра врешті-решт усвідомила, як вона завинила перед рідним народом, який знемагав у війнах і боротьбі, а вона сховалася від численних незгод у Москві, в боярських теремах свого чоловіка. Все життя вона боялась крові, а виявилося, що на її руках іржа. Важко хвора Оксана переборює в собі палке бажання повернутися на рідну землю, щоб там померти, і вважає, що не заслуговує на таку Божу милість... Вперше цей твір був надрукований уже після смерті поетеси в журналі «Рідний край» в 1914 році, а в 1918 поема вийшла окремою книжкою в Катеринославі (Дніпропетровську). У 1919 році «Бояриня» побачила світло театральної рампи. Драма була поставлена у Кам’янці-Подільському трупою Миколи Садовського. На прем’єру, яка відбулася із грандіозним успіхом, прийшов майже увесь склад уряду УНР на чолі з Симоном Петлюрою, який перебував там того часу.

РОБОТА НАД ЛІБРЕТО

— Працюючи досить довго над лібрето, я став перед складною проблемою: вибудувати драматургію майбутньої опери так, щоб її герої виражали не тільки свій внутрішній світ почуттів, але й своє ставлення до подій, які відбувалися в Україні і про які Леся Українка сказала досить побіжно, — розказує В.Туркевич. — По суті, образи Степана і Оксани в драматургічному плані були досить статичними і самозаглибленими, що є самодостатнім в літературному творі, але не завжди у сценічному. Потрібно було розкрити середовище, епоху, час і протиріччя двох світів, на перетині яких розкривається доля молодих людей, які поєднали свої серця великим коханням і почуттями, але їхнє особисте щастя так дисонувало із тогочасним життям.

Тому перша дія опери є немовби передмовою до автентичного тексту «Боярині» Лесі Українки, вводить нас в епоху (зустріч царських бояр, постаті Єпископа і Гетьмана, народ, який дає оцінки всьому, що відбувається, перший конфлікт між братом Оксани Іваном і боярином Степаном, який приїхав наставити на вірну службу царю український народ), в характери головних героїв, які набудуть розвитку вже в другій дії, щоб виразити себе, свої почуття і свої погляди. Працюючи над другою дією, я прагнув максимально зберегти автентичні тексти Лесі Українки, вибудувати їх так, щоб опера зазвучала в єдиному драматургічному розвитку, окреслювала характери на тлі часу і його викликів, щоб навіть епізодичні персонажі несли ідейно-етичне бачення отих двох світів (українського і московського), яке прагнула розкрити Леся Українка.

Своїм змістом, високою філософсько-етичною напругою «Бояриня» досить довго чекала своєї інтерпретації в сценічно-музичну форму. Нарешті її здійснив відомий український композитор Віталій Кирейко, для якого творчість Лесі Українки є домінантною. Свого часу він створив одну з найкращих українських опер ХХ століття — «Лісову пісню», яка з успіхом йшла у Києві та Львові. Ще одна його одноактна опера «Оргія» чекає на своє сценічне втілення.

«Бояриня» є чудовим продовженням національних музичних традицій і, віриться, також збагатить український оперний репертуар. Опера буде показана у концертному виконанні. Музичну інтерпретацію здійснює відомий диригент Іван Гамкало.
№71, четвер, 17 квітня 2008

http://24.ua/news/show/id/40382.htm

Урок политической грамоты
22 апреля 00:05
Теги: москва, феминизм, опера

Концертная постановка оперы аксакала отечественной музыки, посвященная барочному феминизму и суровым будням аккредитованных в Москве украинских дипломатов, вызвала много аллюзий с современностью.

Столичной опере определенно везет с национальной идеей. Память меломанов бередят картины героизма и вероломства политических деятелей в опере «Ярослав Мудрый» Георгия Майбороды. Им снятся закрытые просмотры оперы «Богдан Хмельницкий» Константина Данькевича в постановке братьев-донетчан. Они помнят, как на гребне оранжевой волны взметнулся франковский «Моисей» Мирослава Скорика, выводящий свой народ из египетского плена, словно из оков кучмизма.

Литературная первооснова представленной нынче оперы «Боярыня» – одноименная драматическая поэма Леси Украинки – по прихоти судьбы также была написана в Египте. За три апрельских дня 1910 года в местечке Хельвани, где поэтесса проходила курс лечения от туберкулеза, из-под ее пера вышло страстное сочинение о разлуке с родимым гетманским краем и надругательстве над женской свободой в дремучей Московии.

Воплотить в музыке этот коктейль из лирики, боли и ненависти выпало счастье 81-летнему композитору Виталию Кирейко. Виталий Дмитриевич – чудом уцелевший представитель некогда славной когорты, от медитации на фамилиях которой – Шамо-отец, братья Майбороды, Гомоляка, Билаш, Дремлюга, Штогаренко, Цегляр – можно почувствовать себя постаревшим д’Артаньяном, громко вздыхающем о временах Ришелье и Мазарини. «Боярыня» – третье масштабное столкновение композитора с творчеством Украинки. Уже полвека назад гремела слава его оперы «Лісова пісня», а в 1977-м с успехом был поставлен одноактный балет «Оргия».

В своем нынешнем прочтении классики Кирейко, стойкий критик авангардных диссонансов, предсказуемо и трогательно остался верен царице-мелодии. Под звучание продолжительной увертюры вспоминались мытарства оперы, написанной за пять месяцев и потом долгие четыре года томившейся в ожидании премьеры. Осторожность дирекции Национальной оперы, ограничившейся для первого раза концертным исполнением, и вовсе раздосадовала. Выстроенные в ряд вокалисты не утруждали себя даже азами актерского мастерства, а работа режиссера-постановщика свелась лишь к тому, чтобы в нужный момент занавесом отделить хор от солистов.

На протяжении двух действий с уст героев в изобилии слетали славословия Хмельницкому, Выговскому и Дорошенко, веселые слова «хохлы», «москали» и яростные проклятья в адрес варварского быта северных соседей. Этот быт погубил прекрасную Оксану, которая имела несчастье выйти замуж за соотечественника, подавшегося в услужение к русскому царю. Музыка, вторя дерзкому максимализму поэтического оригинала, была предельно выразительна: украинских парубков и девчат характеризовали мягкие струнные, в то время как реплики думских бояр сопровождала гнусавость медных духовых.

После гибели патриотки, умершей с мечтой увидеть родные вербы, точно чеховское небо в алмазах, публика долго аплодировала певцам, членам постановочной группы и композитору, отчего-то все время пытавшемуся скрыться за кулисами. Стало немножко грустно, что в зале среди приглашенных не оказалось сотрудников российского посольства. «Боярыня», безусловно, добавила бы перчинки к пышному юбилею Виктора Черномырдина. В условиях концертной постановки, когда поют без исторических нарядов, в смокингах и вечерних платьях, уважаемый и полномочный посол все равно бы не отличил чужих от своих.

Автор: Роман Юсипей, "Газета 24"

Додано через 5 хвилин 54 секунди:

http://gpu.ua/index.php?&id=223410

Бояриня Оксана померла з туги
22.04.2008 18:27

У Національній опері в концертному виконанні прозвучала опера ”Бояриня” на музику Віталія Кирейка, 81 рік. Хтось назвав його ”останнім романтиком українського мелосу”.

Такий композитор не може бути модним. Може, тому Кирейка так мало і рідко виконують у Києві. З його чотирьох балетів у Національній опері поставили 1962 року лише ”Тіні забутих предків” за Коцюбинським. 1959-го на сцені Оперної студії Київської консерваторії відбулася прем’єра його опери ”Лісова пісня” за однойменною драмою Лесі Українки. ”Бояриня” чекала своєї черги майже два роки. Її мали показати наприкінці минулого концертного сезону. Шевченківці чомусь побоялися виконати цю оперу з повноцінною постановкою. Вирішили спершу подивитися на реакції залу, критики.

Сюжет опери такий: Наприкінці XVІІ ст., після смерті Богдана Хмельницького, українське подружжя Степана та Оксани опиняється в Москві. Боярина Степана тут звуть ”холопом Стьопкою”. А його дружині, за тогочасними московськими звичаями, заборонено бувати в товаристві чоловіків. Вона має почастувати гостей, дозволити старійшині поцілувати себе в уста і мовчки піти геть. Степан якось призвичаюється до чужини, а Оксана — ні. Вона не може відректися чоловіка, бо кохає його. Але й залишатися в ненависних їй теремах також несила. Бо є така хвороба — туга за Батьківщиною. Од неї й гине головна героїня.

Особливого жалю надають веснянки, що їх у першій дії виконує хор без музичного супроводу за кулісами. Їх проспівають лише раз за всю оперу. Бо потім, як дія відбуватиметься в Москві, українських веснянок уже не буде.

Єдина сцена, якої немає в оригіналі поеми Лесі Українки — коли українці з Єпископом та Гетьманом і московські бояри, зібралися біля церкви на святкування Трійці. Розмовляють між собою на двох мовах. Спочатку сваряться, а потім разом ідуть на медовуху. Наших композитор зобразив шляхетними та благородними, а північних гостей — цинічними та злими. Після опери Віталій Кирейко, кульгаючи, вийшов на сцену вклонитися публіці та постановникам. Зала гриміла аплодисментами.
Марія ЗАРІЧНА

Добрый вечер!

Извините, не знала куда написать первое сообщение.

Я новый участник, решила воспользоваться приглашением уважаемой Елки, размещенном на http://www.classicalforum.ru, и присодиниться к Вам. Как постоянный участник.
Так сказать переезжаю насовсем.

Не думала, что у нас уже такой большой форум - столько тем и разделов, признаюсь, я несколько потерялась. Правда, я больше всего люблю именно оперу, поэтому следы моей деятельности вы сможете обнаужить, скорее всего, именно в этом разделе.

На премьере Боярыни я не была, но сама поэма мне очень нравится.

от цікаво, хто був на премєрі, бо я ходила на репетицію - і там враження таке, що слухаєш "середнє арифметичне" від російських опер 19 століття. якщо цей факт сумістити із її "антиросійськістю", то виходить дещо парадоксальна суміш.
відносно поеми Лесі Українки, то тут теж дуже цікаво. наскільки зрозуміла, вся першая дія не має до неї жодного стосунку - вона написана і "вигадана" лібретистом, а вже сама поема - це друга дія.

також симптоматично, що в жодному з відгуків на премєру не названі імена постановників - диригента і режисера. як правило, це дуже промовистий факт. й імена співаків, здається, теж. з цього виходить, що опера як твір відбулася, а як вистава - ні.

хто бачив?

Зрительница писал(а):Я новый участник, решила воспользоваться приглашением уважаемой Елки, размещенном на http://www.classicalforum.ru, и присодиниться к Вам. Как постоянный участник.
Так сказать переезжаю насовсем.

Привет ))))
Рады видеть ))))

Спасибо!

Я очень рада, что у нас появился свой ресурс, потому как некоторые пассионарные личности на русских форумах не всегда адекватно воспринимают украинцев, и надоело уже тратить время на отбивание сентенций вроде "в Малороссии скоро будет гражданская война" и "нужны ли оперные переводы на поганый украинский новояз".

В общем, в гостях хорошо, а дома лучше!
Правда, смотрю, с оперным разделом у Вас тут пока не густо. Впрочем, это дело наживное.

так это, всё в ваших руках

Зрительница писал(а):Спасибо!
В общем, в гостях хорошо, а дома лучше!
Правда, смотрю, с оперным разделом у Вас тут пока не густо. Впрочем, это дело наживное.

Ну вот и я решил зарегистрироваться тут под более привычным ником. Так, гляди, и все перберемся.

Ну вот и славненько! Приветствую Вас на новом форуме!

http://www.stolytsya.kiev.ua/108/art/1209052040.html

«БОЯРИНЯ» ВІТАЛІЯ КИРЕЙКА НА СЦЕНІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОПЕРИ

Прем’єра «Боярині» на центральній оперній сцені країни – результат творчих та дипломатичних процесів, що тривали навколо цього твору майже чотири роки. Почалося все з доволі нетипової співпраці композитора Віталія Кирейка з автором лібрето Василем Туркевичем. Драматургія майбутньої опери, всупереч традиції, вибудовувалася не так за музикою, а радше за словесним текстом. За драматичною поемою Лесі Українки, що стала літературним першоджерелом опери, дія відбувається наприкінці XVІІ сторіччя, після смерті Богдана Хмельницького. Частина українців, шукаючи кращого життя, опиняється за кордоном. У Москву перебирається й подружжя Оксани та Степана, головних персонажів твору. Втім, якщо Степан змиряється з принизливим ставленням до себе на чужині, то Оксана не може звикнути ані до диких для неї звичаїв, котрі не дозволяють жінці бувати у товаристві чоловіків, ані до своєї несвободи. Її мучить туга за рідним краєм. Картаючи себе ще й за зречення од свого народу у тяжкі для нього часи, героїня помирає.

Туркевич вирішив детальніше розповісти про тогочасну політичну ситуацію в Україні. Тому опера відкривається розгорнутою сценою з хором, під час якої ворожо настроєні ураїнці та росіяни провокують одні одних на бійку. Такий зачин, зрозуміло, розставив інші, ніж у Лесі Українки, драматургічні та етичні акценти. Смисловим центром опери стає не конфлікт між почуттям та обов’язком, не трагедія жінки, котра гине, одірвана від рідної землі, а буквально міжнаціональний конфлікт між двома народами. Як це звучить, можна почути найближчими днями, а ось який має вигляд, дізнатися доведеться ще не скоро – у Київській опері «Бояриня» наразі існує лише в концертній версії.


Національна опера України/ 1 (19.00)