http://www.kreschatic.kiev.ua/art/1225400461.html
Трохи музичного божевілля
Композитор Сергій Зажитько бореться з адекватною поведінкою киян за допомогою... своїх творів
На думку київського композитора Сергія Зажитька, в українській столиці панують зайва нормативність, культ здорового глузду. Тому він вирішив своєю творчістю урізноманітнити буденний ритм міського життя.
Композитор переконаний, що музика повинна виходити за рамки концертної зали. Тобто звучати в неочікуваних місцях, оскільки чисте мистецтво, на думку Зажитька, цінне передовсім спонтанністю.
— Мені близька сміхова культура, тому я часто дозволяю собі кепкувати над різноманітними явищами,— зізнається Сергій Зажитько.— Мої знахідки виходять із відчуття парадоксальності реальності. А творчість живить те, що виходить за рамки логіки.
Апробував свої ідеї композитор уже не раз, тим самим зумовлюючи у слухачів захоплення або лють. Зрештою київська публіка звикла до використання відер, господарських цвяхів, віників у творах Зажитька. А цього тижня у Далласі (штат Техас) на авторському концерті ознайомив зі своїми винаходами й американську публіку. Рівень творчої свободи порядних меломанів наш земляк випробував сценою “Збігнєв Батюк” для вокаліста, труби й балерини, “Погребальними танцям” для струнного оркестру і фортепіанними творами “Ще!” і “Ось так!”.
Пан Зажитько любить поводитися неадекватно у громадських місцях. “Часом іду вулицею та розмахую руками і декламую який-небудь текст, а при цьому спостерігаю за реакцією людей. Адже ми навчаємося культури, правил поведінки для того, щоб розучитися! Тим паче, у творчості важлива філософія бунту, радикалізму”,— запевняє композитор.
Але головною метою неординарного киянина є створення психоделічного музичного колективу, який би виконував пісні на тексти неформального літературного об’єднання “Окунь” (свого часу до його складу входив і сам композитор). Їхні вірші вирізняються максимальним абсурдизмом та парадоксальністю.
Як обіцяє Зажитько, невдовзі в Києві почують нову музичну формацію. Можливо, це буде тип скоморохів, котрі виступатимуть на вулицях. “Я не хвилююся через те, що не завжди всі ідеї вдається втілити у творчість, оскільки мені вдається грати в життя!” — з оптимізмом заявляє Зажитько.
Головне, вважає Сергій Зажитько, нам не варто боятися власного божевілля. Оскільки “офіційно” здорові люди інколи видаються підозрілішими щодо психічного здоров’я.
Яка музика вас захоплює?
Володимир БИСТРЯКОВ, композитор, народний артист України:
— Найрізноманітніша! Передусім це класика — Рахманін, Скрябін, Бітлз, АВВА... Тобто та музика, в якій є мелодія, гармонія, аранжування. У якій є думка й мова. У сьогоднішній музиці (син у мене захопився брейк-дансом) немає людських якостей. Вона ніби для робота чи комп’ютера створена — без участі людини! Музика — це як фотографія, на якій зафіксовані людські емоції. Це щось від Бога.
Петро ГЛЕМЯЗЬ, скульптор:
— Під час роботи Вівальді дуже надихає, щоб нормально працювати і логічно думати, створювати нормальні проекти. А сучасна музика, на мою думку, деградує, потужних нових зрушень немає. Хоча, можливо, це затишшя перед новим явищем. І так не лише в музиці. Креатив, поширений сьогодні, не є мистецтвом — це творчий прояв людини. А мистецтво набагато глибше, особливо у психологічному плані. Це занурення у підсвідоме, повернення звідти і матеріалізація почуття.
Валерій ЧИГЛЯЄВ, актор:
— Мені подобається, коли це не “Фабрика”. Моцарт або Макаревич, Шопен чи Гребєнщиков, Прокоф’єв, Євгеній Маргуліс. Це музика, а не набір нот! У наш час є музика і є “немузика”.
Олена ЗАТОЛОКІНА, модель, актриса:
— Дивлячись про яку творчість ідеться. Я дуже люблю класику. Мені батьки прищепили любов до класики. З російських композиторів — це Чайковський, Щедрін, із сучасних — Арво П’ят із Прибалтики. Щодо танцювальної музики, подобається “олд поп”, зокрема британська поп-музика. Одна з улюблених — група “Оазис”.
Андрій МЕРХЕЛЬ спеціально для “Хрещатика”. Фото Володимира СТРУМКОВСЬКОГО



