Говорили на круглом столе о многом.

Начали с того, почему, грубо говоря, наши музыканы "не гребут". То-есть, о том, какие причина того, что уровень исполнительства современной музыки в нашей стране ниже, чем в остальном мире. Пришли к выводу, что причина не только в "особенностях национальных исполнительских школ, в часности, духовой", но и в том, что люди в большинстве своём не образованы в контексте понимания и исполнения современной музыки, а также и в проблеме "воспитания публики". Каково это воспитание должно быть - было много мнений...

Также речь шла о целевой аудитории концертов современной музыки, и о том, как её привлекать. Не только новую - о и хорошо забытую старую (то есть консовскую и другую музыкальную). Проблема №1 в концертной жизни (по моему, не только касающейся совр.муз.) в том, что сами же музыканты не ходят на концерты. Те же композиторы-студенты (да и выпускники, "которые уже научились") и, что главный нонсенс - теоретики-историки, для которых в принципе посещение концертов и есть прямая обязанность (первостепенная в одолении их специальности, ведь посещение концертов совр.муз. и не только развивает слух и теоретическо-критическое мышление). Некоторые теоретики вместо посещения концертов участвуют в показах мод - но то их проблемы, и проблемы кафедр, которые их выпускают (?или набирают?)

Участники говорили также о том ,что потенциально не только музыкальная общественность есть нашей аудиторией. Есть спрос в том же КПИ, в других "неформальных" вузах, в уч. заведениях "смежных видов искусств" - актёров-киношников, художников, архитекторов. Говорилось о том, что в местах "потенциальной аудитории" нет рекламы (афиш, флаеров). И о том, что очень важна реклама в интернете и интернет-рассылки, как один из основных способов привлечения новой аудитории. (и сохранения старой). При этом мне (а может и не только мне) вспомнился осенний эпизод с запретом публикации анонса фестиваля и стало немного смешно.

Поднимался вопрос про "концептуальность" фестиваля: а именно, какие концепции смогут заинтересовать и привлечь народ на концерты. И еще про связь экономики и музыки (я вот даже подумала, что может взяться опять за свои забытые учебники экономики...).

Также участникам дискуссии предложили высказать свои мысли по поводу того, что бы они еще хотели видеть в фестивале, кроме концертов. Чем можно было б сделать фестиваль совр. муз. более интересным. Я высказала мысль о необходимости мастерклассов исполнителей и встреч с композиторами. Вот, к примеру, есть 2 концерта учеников Ищенко и Щербакова. Почему бы не провести встречу с этими двумя композиторами и не провести б в форме "диалог+" дискуссию о методиках и принципах преподавания композиции. Это же совершенно разные мастера и у них совершенно разные классы! Или вот есть концерт Олега Безбородько - то почему бы ему не провести мастеркласс о том, как исполнять современную музыку вообще и украинскую в частности. Ведь для 99% наших киевских пианистов то, как это делать - тайна за семью печатями. Ну и привлекать не только киевских музыкантов - а и из других городов. Хотя бы с одним концертом из программы "не киевских". Сейчас вот пришла в голову еще одна мысль по поводу "заходів": вот у нас будет концерт из произведений композиторов из СНГ. Хорошо бы было пригласить этих композиторов в Киев. Где жить - мы бы нашли. Не так их и много. И провести встречу (круглый стол). Ведь интересно узнать, как учат у них, какая культурная ситуация в Москве, Питере, Минске и других городах. Ведь не каждый в состоянии поехать и посмотреть-послушать сам - дорого однако, рядовому студенту одной стипухи даже на один конец в Москву не хватит.

Еще о многом говорилось, но всё в одном после не напишешь - как ни ак встреча продолжалась почти 2 часа. Но вроде про основное написала.

Добавлено спустя 5 минут 1 секунду:

А, еще прозвучала мысль о том, что люди не ходят на концерты потому, что им не знакомы фамилии авторов в программе.
Моё мнение по-этому поводу таково, что если не так известны авторы, то нужно акцент в рекламе концерта делать на исполнителей. А в фестивале принимают участие оччччень известные исполнители - Богдана Пивненко например. И не делать "сборную солянку", а назвать концерт, например, "скрипичная музыка молодых украинских композиторов" - и большими буквами в афише - "исполняет БОГДАНА ПИВНЕНКО". Вот вам и аудитории прибавится - из скрипачей-струнников из класса той же солистки...

Festiwalj zakoncilsja,a nikakih itogow,wywodow,obsuzhdenij...neuzheli krome wystuplenij ansamblja n.t.,nicego interesnogo ne bylo?...ne werju
i potom,mozhno napisatj i o plohom!
ja zh uzhe goworil,cto huzhe wsjakoj kritiki,dazhe nesprawedliwoj,zamalciwanie...wy so mnoj ne soglasny?
no eto tak,mysli wsluh

я пропустила оба концерта Камераты, на одном простудилась ,на второй не смогла прийти из-за "деловых" накладок. А вступать в разговор не зная ,о чём речь,как то несерьёзно.

Не попала на концерт Ищенка. Про одно очень жалею - не послушала Вышинского. про остальное как то и не жалею даже,тем более ,что Загайкевич и Стронько не прозвучали. Но получилось, что идти на одного Виталика пришлось бы, а он обещал повторение. Так что....

Была на концерте класса Щербакова. Очень высокий творческий уровень - и насколько разный! Правда, наблюдается такое явление, как подражание старшим коллегам. Все произведения третьекурсников по стилистике и форме развития материала очень напоминают Диму Арефьева. Улыбнули пьесы китайца

Концерт Олега Безбородько был полезен как слушателям ,так и некоторым композиторам: студенты не всегда имеют возможность послушать со стороны такого уровня исполнение. Слушатели же получили (наверное) огромное эстетическое удовольствие от широкой стилевой палитры "от минимализма до клястера", в которой существует сегодняшнее ф-п творчество молодых киевских (и не только) композиторов

На "Выставке+Шимко" было по слухам, больше художников, чем музыкантов, которым пришлось висеть на люстрах.

Вот как то так....

http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/3275/a ... 80091.html

“Найгірше — це мовчання навколо”

Завершився фестиваль сучасної академічної музики “Музична трибуна київської молоді”. Ця подія багато в чому спростувала думку скептиків про те, що сьогодні в мистецтві неможливо створити щось нове. Принаймні у протилежному в ексклюзивному інтерв’ю для “Хрещатика” остаточно переконав арт-директор фестивалю, композитор Олексій Войтенко.

— Як цей фестиваль вписується у контекст існуючих марафонів академічної музики, і чи не дублює він ідею “Форуму музики молодих”?
— Фестиваль лише проходить апробацію. Потрібен час, аби побачити, що з нього вийде. Так, він справді в чомусь перегукується з “Форумом”. Але не це повинно бентежити. Має викликати занепокоєння радше той факт, що на сьогодні маємо лише два молодіжних фестивалі. Хотілося б, щоб їх було десять, двадцять. Тоді можна було б говорити про певну мистецьку політику. Завдання фестивалю — навести лад у музиці, як-от: виконавство, композиція, музикознавство, музична критика. Зрозуміло, що наскоком нам це не вдасться. До культурної Європи нам ще років 50 серйозної роботи. Але, сподіваюся, черговий крок на шляху до цього зроблено.

— Що визначатиме обличчя фестивалю?
— Одним із пріоритетних напрямків фестивальної політики має бути знаходження спільного знаменника між різними мистецькими цехами. Композитори, художники, скульптори, кінематографи, поети існують украй роздрібнено. А це веде до тенденції замкнених мистецьких просторів, вузьких і загалом заангажованих аудиторій. Хоча, з іншого боку, представники всіх видів мистецтв фактично говорять про одні й ті ж духовні явища, лише різними художніми мовами. Вважаю, що за міжцеховим мистецьким синтезом — майбутнє.

— Сучасне покоління композиторів називають “двотисячниками”. Походження поняття вельми прозоре, але в мистецькому плані це наразі доволі абстрактна категорія.
— Певний образ створять та оцінять це покоління лише через якийсь час, подібно до того, як це відбулося з шістдесятниками. Але можна провести паралель між нами і тими ж представниками митців 60-х. Вони, по суті, творили в режимі випробування — це випробовування каменем, мішенню котрого були вони самі. А, відомо ж, сила дії дорівнює силі протидії. Натомість те, що відбувається у мистецтві нині, — це випробування зневагою, байдужістю та мовчанням. З боку держави насамперед. Хай би там що, революції, догани, критика, гнилі помідори із залу, але тільки не мовчання! Це — найгірше.

— Найскептичніші кажуть, що тепер у мистецтві нічого нового створити неможливо.
— Якщо вважати, що митець повинен перш за все здійснити евристичний жест, тобто створити те, що у всіх відношеннях ніколи раніше не існувало, то в цьому сенсі творчість є приреченою на самоповторення. Так, відкриття у гармонії чи мелодії наразі навряд чи можливе. Але, разом із тим, сучасний композитор в якийсь момент може відкрити для себе навіть звучання мажорного три-звуку, залежно від змісту, який він вкладає у це співзвуччя. Саме тому мажорний тризвук, скажімо, Арво Пярта відрізняється від мажорного тризвуку Валентина Сильвестрова. Я пригадую фразу з книги Еклесіаста про те, що є час розкидати каміння, а є — збирати його. Нині люблять казати, що, мовляв, живемо в період збирання надбань минулого, а епоха розкидання каміння завершилася задовго до нас. Проте вважаю, кожен момент нашого життя поєднує в собі ці обидві стадії. Бо ніколи не знаєш, коли зробиш для себе маленьке відкриття, навіть якщо воно стосуватиметься, на перший погляд, усім відомих та простих речей.

Спілкувалася Олеся НАЙДЮК, “Хрещатик” .

Додано через 30 секунд:

http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/3275/a ... 80002.html

Глобальна еротика
У Спілці композиторів триває виставка групи художників “Погляд”

У Київській організації спілки композиторів України в рамках фестивалю “Музична трибуна київської молоді” відкрилася виставка творчого угруповання художників “Погляд”. Налаштуватись на перегляд полотен допоміг публіці своїми фортепіанними імпровізаціями композитор Олександр Шимко.

Це єдиний проект фестивалю “Музична трибуна київської молоді”, де здійснена спроба, і, судячи з усього, вдала, об’єднати в одному вечорі представників двох мистецьких цехів – художників та композиторів. Цю, у своєму роді експериментальну акцію, замислювали насамперед з практичною метою: розширити мистецьку аудиторію. Принаймні ані меломанам, ані любителям живопису та графіки такий досвід не зашкодить. То ж ті, хто намагався відшукати поміж візуальним та музичним мистецтвом в даному проекті спільну ідею, вочевидь, були розчаровані. “Такої тут немає”, – зізнавалися самі організатори виставки. І справді, музика та художні полотна, як виявилось, ані доповнюють, ані продовжують один одного. А лишень існують у паралельних площинах. Як кілька різних поглядів (данина назві групи художників) на світ та речі.


Під музику не можна було розглядати картини хоча б тому, що коли композитор Олександр Шимко виконував власну композицію “Space” для фортепіано та аудіозапису, в залі вимкнули світло. Тьмяне освітлення зеленого кольору давала лише лампа, прилаштована біля підніжжя інструмента, та, час від часу, червоним спалахували об’єктиви фотоапаратів та мобільних телефонів.
Фортепіано, на якому грав Шимко, було, сказати б, “оголене”: верхня його кришка піднята догори, а передня – знята. Такі маніпуляції здійснені насамперед заради більшої гучності звучання. Але, водночас, це виставляло на показ “нутро” інструмента, власне усі ті молоточки та струни різної товщини, котрі знаходяться всередині нього. Піаніст тим часом “оголював” перед публікою власне творче «я», настільки щирими, а, здавалося, навіть ледь відчайдушними були його імпровізації. Вони створювали враження музики, народженої тут і тепер. Музики, котра, так як вона щойно прозвучала, більше ніколи не прозвучить. Хоча насправді це – результат добре продуманої роботи автора: в основі твору – 8 різних тем, які й задають тон, масштаб, форму та структуру авторським імпровізаціям. Фоном для музичних звуків служили звуки іншого ґатунку (в аудіозапису): вигуки та вереск дітей, крики чайок, шум дощу, гуркіт грому. Заразом усе це створювало враження такого сприйняття світу, що відбувається якби мимоволі, без будь-якого його свідомого структурування та аналізу, просто звичайне спостереження та фіксація пам’яттю.


Що об’єднує між собою авторські роботи чотирьох художників? Самі вони, Микита Кравцов, Андрій Дудченко, Антон Логов та Віктор Соловар на це запитання чітко та ясно так і не відповіли. Точніше, взагалі заперечували його – казали, мовляв, скільки нас, стільки й різних поглядів та концепцій. А втім, ліпше за них “говорили” самі за себе їхні роботи. Центральною тут можна назвати стару, як світ, і разом із тим вічно актуальну тему еротики. Будь-то аплікація “Без назви” Кравцова, що зображає оголену жінку, схожу на повію із силуетом чоловіка на задньому плані, чи гостро асоціативну картину Антона Логова “Враження від червоного вогню”. Відверта чи завуалізована, у філософському чи побутовому контекстах ця еротика мимоволі нагадувала про весну за вікном і про те, що життя – прекрасне.


Щоправда, була тут одна картина і зрілішої рефлексії та глобальнішого розмаху: це – аплікація того ж таки Микити Кравцова під назвою “Що таке культура?”. На полотні зображено оголену вагітну жінку. Чим не метафора нинішнього стану культури, котра вагітна ідеями, проте чомусь ніяк не може народити? Звісно, таке враження од цієї картини дуже суб’єктивне та мимовільне. Але, мабуть, в тому і є одвічна таємниця мистецтва. Зрештою, виставка триває.
Леся ДОН “Хрещатик” . Фото Миколи ТИМЧЕНКА

Додано через 7 хвилин 58 секунд:

відповідаю Форестеру. Була на двох концертах - і обох, по суті ретроспективних, відкритті і першому нострі темпоріс. Відкриття було коротке, але показове - так би мовити молода українська музика в контексті традиції. Загалом цікаво, але відчуття свята не було. Не було його і у оркестру - одна композиторка казала, що в її творі розійшлися на кілька тактів (хоча я цього не помітила, чесно:)). І людей було занадто мало...

Додано через 2 години 8 хвилин 44 секунди:

анонс постфактум

Киевские композиторы сыграют музыку эпохи модерна
24 марта 22:30
Теги: музыка, фестиваль


В Зале Национального союза композиторов будут играть симфонические оркестры в рамках фестиваля « Музыкальная трибуна киевской молодежи», который начался еще 22 марта, а ожидаемое закрытие состоится 31 марта этого года.

25.03. «Музыка эпохи модерна: нововенцы и неоклассики» (пьесы Берга, Шенберга, Стравинского и др.) исполняет ансамбль Nostri Temporis. Зал Союза композиторов. Начало в 19.00.

26.03. Концерт класса Юрия Ищенко «Ученики Учителю» посвящен 70-летию композитора. Зал Союза композиторов. Начало в 19.00.
27.03. Фортепианную музыку сыграет Олег Безбородько — лауреат международных конкурсов, пианист и композитор. Зал Союза композиторов. Начало в 19.00.

28. 03. Концерт произведений молодых композиторов — студентов Национальной музыкальной академии Украины им. Чайковского. Малый зал НМАУ (ул. Городецкого, 1—3/11). Начало в 19.00.

30.03. Музыку молодых европейских композиторов представляет ансамбль Nostri Temporis. Союз композиторов. Начало 19.00.

31. 03. Выступление «Киевской камераты» с композициями Золтана Алмаши, Евгения Оркина, Татьяны Бачул, Александра Шимко и др. Союз композиторов. Начало в 19.00. Вход на фестивальные вечера свободный.

Автор: 24.ua

a comu Wy,Buka,muzycnyj zhurnalist,buly lyshe na dwoh koncertah?...pytannja,nasprawdi,duzhe serjozne

тому що в інші дні мала бути на інших концертах. тому що крім музики в Києві є ще й інші речі. тому що крім роботи журналіста в мене є й інша робота з навчанням. тому що я не прес-секретар фестивалю і не працюю на нього. поки що досить?

dosytj,widpowidj wycerpna teper inshe pytannja-de inshi muz.zhurnalisty i armija molodyh teoretykiw?...hoc mozhe buty i take,sho festywalj dijsno buw necikawyj,i jakby ne n.t.,to buw by win prowaljnyj,ja zh ne buw,ne znaju ...ale jaksho ce tak,to comu pro ce nihto ne napysaw?...pogani sprawy w Ukraini zowsim,pyshu ce,bo maju nagodu teper poriwnjaty

На все концерты самоотверженно ходила Аня Проскурня, еще было пару человек с 1-2 курсов.... И еще пару тех ,кто постарше, но я из не знаю по ИО.... Композиторов было мало - они только на себя ходили (некоторые) Исполнители вообще (за редким исключением) не посещали (((((

ForesteR писал(а):dosytj,widpowidj wycerpna teper inshe pytannja-de inshi muz.zhurnalisty i armija molodyh teoretykiw?...hoc mozhe buty i take,sho festywalj dijsno buw necikawyj,i jakby ne n.t.,to buw by win prowaljnyj,ja zh ne buw,ne znaju ...ale jaksho ce tak,to comu pro ce nihto ne napysaw?...pogani sprawy w Ukraini zowsim,pyshu ce,bo maju nagodu teper poriwnjaty

ForesteR, для меня, честно говоря, загадка, почему композиторы не ходят на концерты. Студенты-композиторы, вероятно, не любят и не хотят учиться? А композиторы старшего поколения ограждают себя от лишней музыки? Почему для того, чтобы композитор старше 30 пришёл на концерт, его нужно обязательно пригласить лично? Почему члены Союза, агитирующие молодёжь, сами не могут даже на пресс-конференции молодёжного фестиваля отсидеть дольше 5 минут, и то - шумно разговаривают?
ForesteR, Вас я в данном случае не имею в виду, Вы-исключение из правил. Но большинства членов Союза это касается напрямую. К сожалению.

Наверное, таланты такие большие ,что уже ничего не надо им..................

ForesteR писал(а):dosytj,widpowidj wycerpna

ще мене три дні не було у Києві під час фестивалю, але про це я згадала тоді, коли вже відписалася. тому в мене - залізне "алібі":)