http://www.kommersant.ua/doc.html?DocID ... ueId=46860

Танцевальная махина
// Балет Сухишвили во дворце "Украина"
гастроли / фольклор

Сегодня в Киеве завершаются гастроли Национального балета Грузии. Одна из самых известных в мире трупп, исполняющих народные танцы, носит имя своего основателя Илико Сухишвили. С прошлого года ее возглавляет Илико Сухишвили-внук, который даже не пытается вносить никаких радикальных изменений в устоявшийся танцевальный ритуал.

Как и у украинского Ансамбля песни и танца имени Павла Вирского, у приехавшего в Киев грузинского коллектива есть три варианта названия – одно официальное и очень длинное – Государственный заслуженный академический ансамбль национального танца Грузии. Два других, попроще и покороче,– Национальный балет Грузии и просто балет Сухишвили – чаще используются в рекламе. В последние годы наиболее популярен последний – труппа, являющаяся оплотом грузинского народного танца, все больше перестраивается с идеологических рельсов на коммерческие.
Можно долго спорить о природе "народности", которую привили советскому искусству Игорь Моисеев, Павел Вирский и Илико Сухишвили, но одно понятно точно – запущенная ими танцевальная махина до сих пор работает практически безотказно, причем особым спросом пользуется у зарубежного зрителя, чей глаз отдыхает на инонациональной экзотике.
Как бы далеко ни шагнул технический или какой-либо иной прогресс, аншлаг в Национальном дворце "Украина" во время нынешних гастролей Национального балета Грузии подтверждает – даже современному человеку необходимо ощущение причастности к древнему ритуалу, ему нужно лично лицезреть то, что, кажется, не изменится во веки веков. Собственно, именно в такой ритуальности (вероятно, в каком-то смысле подменившей в советское время подлинную религиозность) и стоит искать объяснение успеха народных балетов.
И грузины вполне отдают себе отчет в том, что именно завораживающая медитативность на первом месте в их танцевальном спектакле, и только на втором – мужской танец "на пальцах", "фуэте" на коленях или парящие в воздухе и завершающиеся падением на колени высокие прыжки с подобранными по себя ногами, искры, высекаемые ударами ножей или щитов. Впрочем, фирменным фрагментам танцевальных номеров отведены кульминационные секунды, до которых нужно еще дойти – мягкой, почти кошачьей мужской походкой и "плывущим" парением по сцене девушек. И в этом танцорам помогает расположенный сзади на сцене оркестр народных инструментов, который, впрочем, не совсем народный и не совсем оркестр: главную роль здесь играют ударные, есть также вездесущие баян с аккордеоном, народный гобой и грузинские струнные. Построенное по квадратно-гнездовому принципу однообразное музыкальное сопровождение, которое время от времени заменяли аплодисменты, в зависимости от физического состояния зрителя способно его или усыпить, или, наоборот, взвинтить.
А вот социальная структура грузинских танцев никакой смены ролей не предполагает. Аристократы здесь танцуют степенно, навытяжку. Мужчины – в черном, женщины – в белом. А чем ближе социальный низ, тем пестрее костюмы, короче юбки, резче движения и выше прыжки. Оказывается, несмотря на то что в 1945 году, когда был основан ансамбль, и во все последующие десятилетия в Грузии не было официального деления на касты, в мире народного танца без этого никуда.
ЮЛИЯ Ъ-БЕНТЯ

http://gpu.ua/forums.html?&id=209677&rid=10

Грузини в Києві танцювали на колінах та билися на шаблях
Балет ”Сухішвілі” виступив у столичному палаці ”Україна”
19.02.2008 16:02

За 63 роки існування балет ”Сухішвілі” об’їздив з гастролями 88 країн і дав 9200 концертів, які відвідало близько 50 млн людей. 16 лютого національний балет Грузії виступив у столичному палаці ”Україна”. Він показав весільні та воєнні грузинські танці в сучасній обробці. У залі був аншлаг. Квитки — по 50–500 грн — розкупили за два тижні до концерту.

Ансамбль створило подружжя Іліко та Ніно Сухішвілі. Нині ним керує їхній син 70-річний Тенгіз із дружиною Інгою Тевзадзе, 67 років. А головний хореограф — 37-річний онук Іліко Сухішвілі-молодший, костюми розробляє його сестра Ніно, 44 роки.

— Радянські чиновники вважали, що дві години дивитися на грузинські танці нудно, — розповідає Ніно Сухішвілі. — Тоді мій дідусь у кабінеті керівника комітету культури ЦК КПРС сам виконав усі номери з першої концертної програми ансамблю. Він танцював, співав, імітував звуки барабана, стукаючи по столу. Посадовець був так захоплений, що дозволив створити балет, надав йому статус національного й узяв під патронат держави. Це було 1945 року.

Номери відтоді змінилися?

— Тоді рухи були простішими, ритм — повільнішим. Мій брат Іліко ускладнив партії жінок. Раніше вони танцювали спокійно й повільно, а тепер дозволяють собі різкі й швидкі рухи. Спочатку це не подобалося нашим батькам. А ще їм було не до вподоби, що вкоротили довжину суконь танцівниць — видно ноги дівчат. Але ці костюми не порушують національних традицій, бо саме такі носять у гірських районах Грузії.

Чи важко потрапити до вашого ансамблю?

— Склад майже повністю оновлюється кожні три-чотири роки. Якраз стільки триває навчання в нашій студії, найкращих танцівників якої беремо в балет. Там навчаються діти з 8–10 років. Усі мають бути однакового зросту, худими, мати довге волосся і схожі риси обличчя. На кастингу ми гримуємо дівчат. Так перевіряємо, чи личитиме їм макіяж, який найчастіше використовуємо в постановках. Якщо ні — то до побачення.

Чи було таке, що танцівники йшли з балету, бо не витримували навантажень і щільного гастрольного графіка?

— Наші танцівники витримують іноді справді нелюдські навантаження. Коли готуємося до гастролей або відпрацьовуємо нову концертну програму, репетиції тривають по 5–6 годин щодня, без вихідних. Найчастіше з ансамблю йдуть дівчата: після одруження вони не можуть так багато працювати й часто подорожувати. Іноді їм забороняють виступати чоловіки. А взагалі, якщо людина не вирішить зробити танці справою життя, то вона в нас надовго не затримається. Середній вік танцівників — 25 років. Але є дві жінки, яким уже за 35. Вони все ще виступають, бо виглядають як 17-річні.

Перед початком концерту з-за лаштунків чути крик: ”У! У! У!”. Потім піднімається завіса і з’являється 60 танцюристів.

— Викрикуємо це перед кожним виступом, — пояснює один з учасників балету після концерту. — Це така традиція, на щастя. Один із найпопулярніших нині грузинських танців називається ”Осурі”. Танцівники пересуваються лише на пальцях. Фізично це важко — треба великої витримки й багато років репетицій. Щоб було легше, перемотуємо ноги еластичним бинтом. А взуття для таких номерів роблять із м’якої шкіри, без твердої підошви.

По завершенні концерту якийсь чоловік хоче подарувати танцюристам букет квітів. Але опускають завісу і він не встигає, лишається стояти під сценою. Тоді повертається до зали, починає плескати в долоні й закликає глядачів робити те саме. Усі кілька хвилин аплодують. Балет знову з’являється на сцені. Виконує ще один танець. Люди стоять і безперервно плескають у долоні.
Лєра ЛАУДА