У неділю він вже закінчився. Погано, що не проанонсували на Форумі. Було багато гарної музики і гарних музикантів.

На возвышенных тонах
// В Киеве прошел хоровой фестиваль "Золотоверхий Киев"
духовная музыка

В воскресенье премьерой "Литургических славословий" Михаила Шуха завершился XI хоровой фестиваль "Золотоверхий Киев". В этом году хористы осваивали вертикальное измерение звука. А концерт-закрытие, на котором звучала современная духовная музыка, стал исключением из всей фестивальной программы – почти вся она была посвящена юбилею украинского хорового классика Артемия Веделя.

Директор хор-феста "Золотоверхий Киев" Николай Гобдич свято чтит им же придуманные традиции: к началу очередного фестиваля готовит выпуск нового нотного издания, один из вечеров импрезы полностью отдает современному украинскому композитору, в другой – собирает всех участников мероприятия для общего антифонного пения. Есть у "Золотоверхого Киева" еще одна принципиальная позиция – внутренними силами, не замахиваясь на международный статус, почти не заботясь о рекламе и не заморачиваясь относительно внимания прессы, диктовать певческую моду на весь год.
Можно сказать, что фестиваль "Золотоверхий Киев" и его руководитель Николай Гобдич – такие себе ответственные монополисты в сфере украинской хоровой музыки, заботящиеся обо всех ее сторонах: организации концертов хоров со всей Украины, нотном издательстве, выпуске аудиодисков и даже научной работе с рукописными источниками хоровых произведений. Естественно, обойти стороной 240-летие со дня рождения Артемия Веделя – одного из известнейших украинских композиторов и хормейстеров рубежа XVIII-XIX веков – "Золотоверхий Киев" просто не мог. Более того, шесть из восьми событий нынешнего фестиваля были посвящены его творчеству: еще до официального открытия в четверг в Доме ученых прошла презентация полного собрания духовных концертов Артемия Веделя, а вечером того же дня в Успенском соборе Киево-Печерской лавры камерный хор "Киев" под управлением Николая Гобдича исполнил некоторые из произведений украинского композитора.
Помимо хора "Киев" 27 хоровых духовных концертов поочередно в Успенском соборе и Трапезной церкви Киево-Печерской лавры озвучивали камерный хор "Хрещатик" (руководитель Лариса Бухонская), впервые выступавший в рамках фестиваля Уманский муниципальный камерный хор (Леонид Ятло), камерный хор Харьковской филармонии (Вячелав Палкин) и мужская хоровая капелла имени Ревуцкого (Юрий Курач). Еще два коллектива – женский хор "Павана" (Людмила Байда) и хор "Покров" Свято-Покровского храма (Елена Радько) – отметились на традиционных антифонах. В этом году четыре фестивальных хора, певшие в пятницу вместе и по очереди Литургию Иоанна Златоуста Веделя, впервые освоили пространство у алтаря и многочисленные высокие балконы Успенского собора. Если в прошлые годы хористы выстраивались по периметру Трапезной церкви, то теперь решили освоить третье, вертикальное измерение звука.
С литургией двухсотлетней давности срифмовалась премьера "Литургических славословий" киевского композитора Михаила Шуха, состоявшаяся в рамках закрытия "Золотоверхого Киева". Музыка, озвученная хоровой капеллой "Думка" под управлением Евгения Савчука, отличалась естественной простотой на грани подозрительного несопротивления современным общим представлениям о церковных канонах. Добрая половина из 17 номеров – распевы на фоне бурдонного баса, "Во Царствии Твоем" и "Да исполнятся уста наша" перекликаются активными унисонными зачинами, фактура "Приидите, поклонимся" буквально имитирует поклоны. В литургии XVIII века больше человечности и духа сопротивления (официальная церковь до сих пор не приняла многие партитуры бесспорных классиков – Максима Березовского, Дмитрия Бортнянского и Артемия Веделя), в литургии начала XXI века – формального, откристаллизованного о ней представления. Благодатный компромисс попытался найти в своей юбилейной программе камерный хор "Кредо" под управлением Богдана Плиша: с десяток образцов старинного Киевского распева хор с эмоциональным напряжением исполнял в современных аранжировках.
ЮЛИЯ Ъ-БЕНТЯ

http://www.day.kiev.ua/182841/

Спадщина Веделя повертається
У нашій столиці пройшов фестиваль «Золотоверхий Київ»

Людмила КУЧЕРЕНКО, спеціально для «Дня»

Цього разу він відбувся водинадцяте. Програму фесту складали вісім акцій — концертів. Із них п’ять присвячені творчості геніального українця Артемія Веделя, 240-річчя якого ми відзначаємо цього року.

Свято музики розпочалося в Успенському соборі Києво- Печерської лаври. У виконанні хору «Київ» прозвучали духовні концерти Веделя (з першого по шостий). А ще до виконання веделівських концертів (усього двадцять сім) прилучилися Уманський муніципальний хор, Харківський філармонійний хор і камерний хор «Хрещатик». У рамках фестивалю прозвучали Літургія і «Покаяніє» Веделя за участю хору «Київ», жіночого хору «Павана» Київського педагогічного університету ім. Драгоманова, «Чоловічої капели імені Ревуцького», церковного хору «Покрова» Свято-Покровської церкви (він пройшов в Успенському соборі Києво-Печерської лаври), а камерний хор «Кредо» відзначив своє п’ятиріччя у Національній філармонії України на концерті 9 червня. Оскільки на кожному фестивалі Микола Гобдич дає можливість якомусь сучасному композиторові показати свій творчий доробок, цього разу Михайло Шух представить «Літургійні словослов’я» у виконанні капели «Думка». У Будинку учених НАН України відбулася презентації першої у світі «Антології творів Артемія Веделя».

Втім, майже до останнього моменту не було впевненості, що фестиваль прийде до столиці, а якщо прийде, то чи буде таким, як його замислив засновник, лауреат цьогорічної Шевченківської премії, керівник хору «Київ» Микола Гобдич.

— Я директор «Золотоверхого Києва» вже 11 років, але такого ставлення до фестивалю, як цього року, я ще не бачив, — признався Гобдич. — У березні вийшов указ, за яким тендерна система почала стосуватися і культури. Тобто видається на аукціон-продажу фестиваль, як, скажімо, десять мішків цементу. Тепер будь-хто, який відчуває себе менеджером, може сказати: «Я проведу цей фестиваль і мені треба на п’ятдесят копійок менше грошей, аніж іншим», — і він може виграти тендер. Більшого невігластва бути не може!.. Втім, наш фестиваль все ж відбувається. Двадцять вісім хорових концертів буде представлено. Нас підтримало Міністерство культури і туризму та мерія Києва, але я вважаю, що надалі треба скасувати указ про тендер для культмасових проектів. Це може зробити лише Верховна Рада, а їй не до того...

— Миколо, як виникла ідея організації «Золотоверхого Києва».

— Колись я думав, що зможу сам гідно представити у світі всю велич нашої духовної музики, бо наш колектив має дуже багато концертів по Європі та США, але настав такий момент, і я зрозумів, що самотужки належно пропагувати національну спадщину, навіть даючи по 135 концертів у сезон, не вдасться. Потрібні зусилля всієї України. Тоді виникла ідея створення «Золотоверхого Києва». На кожному фестивалі репрезентуються два українські автори: один— із старовини, а другий — сучасний. Я спеціально запрошую виступити провідні колективи із різних регіонів. Ми ділимося нотами, які маємо, даруємо наші записи, тобто дбаємо про те, аби наш доробок став надбанням колег, а потім пішов у світ.

Цього року на фестивалі презентували твори Артемія Веделя. Це особистість планетарного значення. Він народився у 1767 році, а помер у 1808р. Ведель був не лише видатним композитором, а й блискучим скрипалем-віртуозом, прекрасним співаком-тенором, надзвичайно обдарованим регентом. Стільки талантів у одній людині! Але яка в нього трагічна доля... За сфальсифікованим обвинуваченням Артемій Ведель був засланий в Кирилівську божевільню у Києві, на Куренівці, де провів жахливі останні дев’ять років і там помер. Людина в повному розквіті сил, переповнена прекрасними гармоніями, останні роки свого життя провела серед божевільних і не могла написати жодної ноти! Існує кілька версій про перебування Веделя. Одна із них розказує, що він пішов послушником у Києво-Печерську лавру, але не зміг там залишитися. Артемій писав у листі до учня Турчанінова, що його змушують їсти і пити те, від чого він і у світському житті відмовлявся. Очевидно, Ведель не знайшов у Лаврі цілісності, до якої прагнув усе життя. Відомо, що він читав усі 150 псалмів напам’ять, і казали, що Артемій був провидцем і ясновидцем. Уявляєте, що таке — піти до Києво-Печерської лаври за власною волею, а потім теж за власною волею піти звідти? Це «демарш» кидав тінь на настоятеля. Тим більше, що Лавра в ті часи була імперською і підпорядковувалася Санкт-Петербургу. А така публічна особа, відомий композитор, як Артемій Ведель, не могла дозволити собі такий вчинок. У одному із молитовників знайшли нібито рукою Веделя написаний пасквіль про те, що Катерина II була вбита її сином, Павлом. Тоді була сфабрикована справа на відставного капітана Веделя (він закінчив службу в корпусного генерала Леванідова в Харкові у чині капітана). Отже, з Артемієм розправилися жорстоко. Ми знаємо, що були амністії, прийняті новим імператором, звільнили багато людей, в тому числі політичних в’язнів, але Веделя це не торкнулося. Тільки перед самою смертю Артемія випустили. Турчанінов згадував у своїй автобіографії, що Веделя бачили у садочку його батька, на Подолі, біля Покровської церкви «тихо молящимся»...

— А які інші версії, чому Веделя закрили у божевільні?

— Наприклад, дослідник творчості Веделя, Тетяна Гусарчук вважає, що він був ясновидцем і міг передбачати різні події. Перебуваючи у Лаврі, Артемій сказав, що імператриця Катерина «буде убієнна» і буде убитий і її син, Павло. Тоді не було інтернету і телеграфу, але чутки доволі швидко докотилися до Петербурга (цей факт зафіксовано, і дійсно все так сталося, як казав Ведель). Отож людина-віщун була небезпечною для влади…

— Але трагедія Веделя на цьому не закінчилася?

— Його твори було заборонено виконувати та видавати. Лише на початку ХХ століття видатний хормейстер Кошиць заспівав багато хорових концертів із хором Київського університету. Ноти творів Веделя існували здебільшого лише у рукописах і переписувалися регентами хорів, які спрощували їх для зручності виконання (до цього ще додавалися помилки, що неминуче з’являються при переписуванні). Та коли на початку ХХ століття Санкт-Петербургське видавництво випустило два томи творів Веделя та Дехтярьова, і з’явилися проблеми... Навіть в тих концертах, які ми можемо порівняти з рукописами, є чимало розбіжностей.

— Твори Веделя займають чільне місце у ваших програмах.

— Хор «Київ» займається творчістю Веделя з першого дня створення нашого колективу, тобто з 4 грудня 1990 року. Не було жодного конкурсу, фестивалю, гастрольної подорожі, щоб ми не співали творів Веделя. На сьогоднішній день ми записали п’ять компакт- дисків із веделевською спадщиною, котрі вийдуть у світ за тиждень-півтора.

№94, середа, 13 червня 2007

добавлено спустя 16 минут:

http://www.eizvestia.com/articles/10/0/13834/

Лишние интерпретации погубили «Думку»
[Музыка]
Закончился одиннадцатый фестиваль хоровой музыки «Золотоверхий Киев», который был приурочен к 240-летию Артемия Веделя — мастера полифонии ХVІІІ века.

В нем приняли участие девять украинских хоровых коллективов. Среди них хор «Кредо», который отметил в рамках фестиваля свое пятилетие, и капелла «Думка», которая в заключение фестиваля представила на суд слушателя свою интерпретацию «Литургических славословий» современного украинского композитора Михаила Шуха.

Большинство концертов традиционно проходило в помещениях столичных соборов, которые в основном находятся на территории Киево-Печерской лавры. Но даже этот факт, выигрышный в плане специфической храмовой акустики, не всегда способствовал ощущению возвышенного состояния духа, некой первозданной радости от воссоздаваемой певцами музыки. Причина в исполнительской интерпретации духовного барочного концерта в наши дни. Здесь особенно опасными для исполнителя являются контрастные сопоставления того или иного рода (динамические, тембровые, фактурные и др.). Подчеркивая эстетику барокко со свойственным ей противоречивым видением мира, контраст, в большинстве современных трактовок, понимается как композиционный прием, нередко превращающийся во внешний эффект. Иногда он буквально резок для восприятия.

Подобное замечание спровоцировано также исполнением «Киевских распевов», обработка которых была представлена хором «Кредо». Вместо ровного звучания, базирующегося на выстраивании четкой и собранной фактуры, каковым представляется идеал исполнения подобной музыки,— слушатель был ввергнут в волнообразный поток мелодических линий, как будто физически ощущая наименьшее колебание каждого последующего витка дыхания хорового организма. Но, тем не менее, именно этот коллектив, пожалуй, заслуживает наибольшей симпатии. Один из самых младших хоров «Покров», который исполнил «Литургию» Веделя, сумел выработать собственный стиль, основанный именно на концептуальности интерпретации, предложенной дирижером.

А вот завершение фестиваля было не самым удачным, несмотря на то, что закрывала его капелла «Думка», которая исполнила «Литургию» Шуха. Прозрачное по фактуре, незамысловатое по гармонии, произведение композитора в предложенной трактовке превратилось в тяжеловесное и громоздко-неповоротливое произведение. Например, вместо апофеоза «Многая лета» возникло чувство удрученного состояния, вызванного, в частности, банальной недоделанностью дирижерской работы. Это тем более обидно, что именно «Думке» композитор поручил премьерное исполнение своего произведения.

Автор: Олеся НАЙДЮК