http://www.gpu.ua/index.php?&id=146451& ... mments=yes

Духовність через задницю

У шістнадцять років я хотів стати йогом. Бо в шістнадцять уже не личить мріяти про кар’єру космонавта чи пожежника, а от східна мудрість, поєднана з тілесною досконалістю, набуває шаленої привабливості.

Для початку я сходив у підземний перехід біля столичного цирку, де підозрілі дядьки торгували порнухою, творами Олени Блаватської та всілякими посібниками з хатха-йоги. Чомусь на пострадянському просторі найбільше довіри викликала саме вона. Я так думаю, з тієї лише причини, що хатха-йога — це звучить дуже по-домашньому.

Книжок я купив аж дві: автор першої — якийсь невимовний індус, автор іншої — росіянин, котрий пропонував адаптовану для ”слов’янської душі” версію древньої практики.

У своїх йогівських вправляннях я обрав щось середньоарифметичне. Так, щоб душа і тіло рухалися паралельними курсами й одне від одного далеко не забігали. У духовному сенсі все було чудесно. Тілу ж доводилося що далі — то важче. І йдеться навіть не про чудернацькі пози, де руки й ноги змішуються в якусь какофонію, а про елементарні гігієнічні процедури. На певному етапі посібник зажадав, щоб я навчився промивати гайморові пазухи підсоленою водою та чистити носа шнурівкою. Але не встиг я відсвяткувати цю перемогу над своїм організмом, як книжка зажадала переходу до наступного етапу вдосконалення: схрестивши ноги, стати на голову, й залити собі в задницю чайник води. Писання наголошувало, що вкрай важливо в процесі цього катарсису не докладати зайвих зусиль. Навіть уявити собі такий фізіологічний подвиг я не зміг. А відтак хатха-йога для мене в одну мить втратила і домашнє звучання, і всю східну мудрість. Як дитина з православної родини я зрозумів: коли шлях до вершин духовності пролягає через задницю — це якось неправильно.

Михайло БРИНИХ

бррррррррррр

Это адаптация метода к украинской действительности. У нас все так делается.

Замітка, звісно, про те, як важливо вчасно сказати НІ

Американский медик Фрэнсис Фесмайр в соавторстве с тремя израильскими коллегами облагодетельствовал цивилизацию новым методом лечения икоты — с помощью пальцевого ректального массажа. Каково: икоту — пальцем через задницу. Полет мысли завораживает, хотя мотивация неясна.
Игорь Степанов

Анекдот.
- Ребе, в мене кури дохнуть!
- А ви повяжіть кожній на ліву ногу червону нитку
- Ребе, все одно дохнуть!
- Тоді і на праву.
- Ребе, не допомагає!
- Добре. Тоді почепіть кожній на шию синій бант.
- Ребе! Нічого не допомогло, всі подохли!
- Як шкода! А в мене ще стільки ідей залишилось...

Смотрели фильм "Необратимость"? Там все ужасы происходят из-за того, что у главной героини (Моника Белуччи) слишком красивые ягодицы. Те чувства, которое переживаешь, глядя эту ленту, можно сравнить лишь с впечатлением от "Танцующей в темноте", особенно со сценой повешения. И дай Боже, чтобы пережить это можно было только в кино.

Из рецензии:

Нет, это не слухи! Жестокое насилие. Девять минут! В роли жертвы самая красивая актриса Европы. Без дублеров. Почему она согласилась?

Потому что этот фильм не о насилии. Он о любви. О том, как любовь незаметно превращается в секс, секс - в сексуальную игру, как игра становится опасной, сталкивается с насилием, а насилие порождает ответное насилие. И уже не повернуть назад - необратимость!

Шанс на возвращение - только у зрителя. Действие фильма повернуто вспять. История рассказана от конца к началу. Ад мести и поиск подонка-насильника ведут к садомской сцене в багровом подземном переходе, выйдя из которого можно оказаться на пьяной вечеринке свингующих пар, а потом в лифте и в метро, где по дороге на вечеринку великолепная брюнетка и два ее любовника, прошлый и нынешний, развлекаются рискованным разговором на сексуальную тему….. и так дальше, дальше - вплоть до счастливого покоя и любовной неги героини на зеленой парковой лужайке под звуки симфонии Бетховена.

Но есть одно условие. Чтобы добраться до финала и увидеть счастливое, райское начало истории надо преодолеть необратимость, а значит, пройти вместе с героями через жестокую расплату, те 9 минут беспощадного наказания, на которое отважилась ради искупления любви Моника Беллуччи.

Шанс на возвращение - только у зрителя.[/quote]

Насправді фільм "Повернення" Альмадовара не мягший...