гогольфест...що тут ще говорити?
ось:
http://www.gogolfest.org.ua/ukr/

Добавлено спустя 2 минуты 26 секунд:
дуже раджу сходити сюди:
http://www.gogolfest.org.ua/ukr/program ... r/ricochet

Добавлено спустя 59 минут 21 секунду:
а це,по моэму,буде БОМБА!
http://www.gogolfest.org.ua/ukr/calenda ... dity-vydry

ForesteR писал(а):а це,по моэму,буде БОМБА!
http://www.gogolfest.org.ua/ukr/calenda ... dity-vydry

Оо!!! Да, ушшшшш.

ForesteR писал(а):гогольфест...що тут ще говорити?
ось:
http://www.gogolfest.org.ua/ukr/

Мда, размах нехилый, всего много. Но вот к чему там все-таки Гоголь?
Напхали всякого: и Молодость, и Белорусскую весну, и йогу, и атлетические театральные танцы, академические концерты, само собой, и проч. и проч. Я, кстати, не против всего этого, проекты интересные. Но наверное, сама концепция Фестиваля - в агрессивном отсутствии какой бы то ни было концепции. Об этом уже, кажется, не раз писали-говорили. Но и в этом году все осталось также, даже более.
Плюс Гогольфеста - организация осенней еще одной культурной тусовки.

А про Мистецький арсенал Анна Герман как-то сказала: "Це наш великий біль..." Ситуация с ним, как видим, Голольфест не сламала!

Ось і закінчився Гогольфест...для мене він багато в чому став знаковим,в багатьох речах я переконався,ну і...
обов язково напишу звіт про цю подію
хто ще був? у кого які враження?

Впечатления от Гогольфеста – позитивные. Была даже на экскурсии по территории к. Довженко, то есть самого Гогольфеста. Интересные инсталляции, например шахтеры в яблоневом саду. Зрелище, конечно, впечатляющее, особенно в сумерках, когда внезапно вспыхивает прожектор и из-под земли «виринає» усталое черное лицо.

Подвалы, склады – это вообще отдельная тема. Дышать там совершенно нечем. Но все равно идешь туда, потому что думаешь: вот сколько десятилетий пролежали все эти кресла, диваны, кареты, картины и книги в одиночестве и забытии, и вот наконец до них дошла жизнь – толпы молодых и любопытных. Такого чувства прикосновения к времени у меня еще не было. Потому что это не музей или замок, чистый, ухоженный, а именно брошенный и заброшенный историей объект, который радуется и удивляется, что из последнего стал первым!

По-поводу мероприятий. Из-за обстоятельств была только на концертах уик-енда: на Ностри Темпорис и Рикошете. Зал тоже впечатлил, самое что ни на есть для Гогольфеста! Только стулья были что ли непрочные, то один зритель рухнул в такт музыке, то второй. Публика, на мой взгляд, была более подготовленная на Рикошете, а на НТ была наполовину случайная: посреди концерта народ вывалил к выходу, но зато стоящие заняли их места. На Рикошете сидели тихо и слушали внимательно. То есть пришли осознанно.
Музыка. Сильной показалась энергетика музыки Коломийца, правда не поняла сути закрученного названия: «Попелище переляканих веселок». Близкими по восприятию стали Алмаши, Корсун и Пилютиков. Раздражал «Терцет» Загайкевич (не мое) и не все «переваривалось» на НТ, в частности Шмурак (но слышала не все, опоздала).

А вообще, размах, о котором заявляли до начала феста, думаю, оказался не преувеличенным.
Много молодежи, почти одна молодежь.
Еще следует отметить, что на Гогольфест можно идти еще и чтоб посмотреть на андеграундную публику. Там она собирается в количестве сотен человек на душу населения.

Отже,гогольфест...
по причині великої зайнятості вдалося побувати тільки на деяких музичних проектах.По порядку:
1.Авторський Луньова і Шалигіна.
Другий фестиваль поспіль маємо ціле відділення із творів молодого,але безумовно дуже обдарованого композитора М.Шалигіна.Питання,чому б на цей фестиваль не зробити авторське відділення якогось іншого молодого композитогра,напр.,О.Ретинського,чи О.Шмурака,зависає в повітрі..Це саме можна сказати і про Луньова.Втім,менше з тим.Буду про музику.Поки звучало тріо Шалигіна,я шукав зал,так що тріо,я на жаль,цього разу не послухав(втім,я дуже шаную цей твір,вважаю його дуже сильним)."Пєсні юродівих" слухаю втретє,і зараз вони мені сподобались набагато менше.Мабуть,це саме така музика,яка дуже залежить від настрою слухача.Зараз цей твір мені здався занадто,і якось фальшиво,серйозним.Якось не повірив я зараз цій п єсі(але це все глибоко суб єктивно!)
Три п єси Луньова загалом сподобались,але не заставили співпереживати.Про себе я відмічав цікаві конструктивні ідеї і "гарні загалом звучання"(це по Філановському )
Віолончельна соната категорично не сподобалась,в першу чергу з-за трактовки сольної віолончелі.Все це би мало виглядати зовсім інакше,як на мій погляд
Останнього вокального циклу я не слухав,бо мусив йти...

2.Концерт Нострі темпоріс.
Концерт був складений з творів,які ансамбль представляв на дармштадських літніх курсах.Наскільки я розумію,ці твори і писалися з прицілом на Дармштадт,і відповідна естетика домінувала.Що ж,фестивальна публіка,я згоден з Данутою,цієї естетики не сприйняла.Реакція була досить прохолодною.
Щодо творів,то я для себе вирізнив два перших творів.У мексіканки Хіменес,крім цікавих експериментів зі звуком,була присутня в творі якась магія.Твір Сисоєва дуже тонкий,і з музичного боку дуже в ньому багато закладено.
"Ікар" Сегіна,наскільки я пам ятаю,в запису мені подобався.Але в живому звучанні враження якесь невиразне(можливо,що "ікар" в залі,що з шумом провалився в підвал якраз під час виконання цього твору,сприяв зниженню слухової концентрації )
ага,ще сподобався Горлінскій.Як диригент.Мені здається,що ансамблю в цьому плані дуже пощастило.

Шкода, що публіка не спрйняла як належало б концерт НТ, курси в Дармштадті дуже їх підняли, і Горлінський теж безперечно "зіграв свою роль". Мені сподобався концерт.

Рікошет. Як на мене твір Алізаде не вписався в контекст всього концерту, значно цікавіша програма звучала до неї.

Подія,яку анонсували новою "оперою" Мартинова,була,безперечно,центральною в музичному блоці фестивалю.Тим більше я був здивований,що не побачив ні одного знайомого композиторського обличчя,ні старшого,ні молодшого покоління.Більше того,дехто,хто мав пропуск,намагався його віддати.Тобто констатую факт---в композиторському середовищі новий опус Мартинова не визвав ніякої цікавості.Мабуть,композитори ображені на Мартинова за це,що той стверджує,що час композиторів минув.Але мені здається,що ображатися немає чого,треба трохи включити самоіронії і абстрагуватися.Тим більше,що Мартинов ,не дивлячись на свою філософію,продовжує писати музику,і ,більше того---має свій неповторний муз.стиль,тобто---є композитором повністю, з потрохами!
Отже ,про твір...Навряд чи це опера,скоріш за все---кантата чи ораторія.Склад учасників---тувинський фольклорний ансамбль Хуун Туур Ту,ансамбль Опус Пост під керівництвом Тетяни Грінденко(3 чи 4 скрипки,2 альти,2 віолончелі і контрабас),фортепіано(сам автор солював),і хор з міста Пермь,розташування хору було антифонне
Навіть саме поєднання цих тембрів мало визвати інтерес композиторів! Не розумію!...
Що мене просто збило з ніг---це захмарний рівень виконання! Якість і енергетика були колосальні!
Сама музика була принципово еклектичною.Приближений до поп-музики мінімалізм у виконанні струнників(проте тут не все так просто,вся суть була у способі виконання.Тут була присутня широка амплітуда від пережатого звуку до власне класичного способу звуковидобування,що створювало цікавий еффект---ніби примітивні музичні формули звучали якось строго,архаїчно,створювався ефект якоїсь історичної дистанції---звідки воно все виникло,мовляв...Тут,як і пізнього Сильвестрова---демон у деталях.Молоді композитори цього не зауважують...) поєднувався з етнічним музикуванням тувинців,вже не пригадую всіх деталів хорового співу,але місцями нагадувало щось із соцреалізму.Така собі фальшива радість! Але ж як кльово!
Вся ця езопова мова,іронічна відстороненість від тексту,і разом з тим парадоксально відчутний авторський почерк---вразило мене надзвичайно!
Після концерту мене не покидало відчуття протиріччя---з одного боку,дуже сподобалося,з іншого---не сподобалось зовсім.Якесь внутрішнє сум яття.Цільного враження,повторюсь,не було і не могло бути,але окремі моменти настільки вразили і запали в свідомість,що досі перебуваю під їх враженням.Може,в цьому і вся штука---що діє не "ціле",а "окремі моменти",якийсь особливий новий спосіб драматургії...

Спасибо, Форестер, за анализ. Очень интересно все и ценно. И Дануте спасибо. Но Форестеру - БОЛЬШОЕ спасибо.