На www.vladymyrsirenko.narod.ru
открылся сайт. Фотки и ваще.

Переглянула. Гарний сайт, молодці, що зробили. Добре, що багато фоток - буде звідки тягати для анонсів

А как же авторские права?

Ха, сайти, як прес-релізи і прес-конференції для того і роблять, щоб списували і переписували - аби реклама була. Це ж в інтересах диригента і оркестру Просто бажано давати посилання, от і всі діли.

Свіже інтерв'ю з Сіренком, газета "День"
http://www.day.kiev.ua/176646/

Володимир СІРЕНКО: «Як знайти баланс інтересів і утримати якість?»

Людмила КУЧЕРЕНКО, спеціально для «Дня»

Нещодавно із зарубіжних гастролей повернувся Національний симфонічний оркестр України та через кілька днів прославлений колектив знову вирушить у турне.

Наші музиканти демонстрували своє мистецтво, виступаючи у престижних залах Академії Санта-Чечілії в Римі, залі імені Верді у Неаполі. Були у них виступи і в зовсім невеличких містечках, але кожне із яких має оперний театр, або філармонію і, звичайно ж, досвідченого слухача... Кілька днів на батьківщині — і знову закордонні гастролі — попереду Франція, Бельгія, Люксембург, Швейцарія. Для пересічного громадянина відвідини Парижа чи Рима — це ціла подія, а для музикантів — робочі будні. Хоча, сказати відверто, і вітчизняний слухач не може поскаржитися на рідкі зустрічі із Національним симфонічним оркестром: двічі на місяць маестро Володимир Сіренко і його уславлений колектив дають концерти у Національній філармонії України та ще умудряються виступити у провінції.

— Володимире Федоровичу, скільки концертних програм ваш оркестр показуєте протягом року?

— Більше як шістдесят. Кожний концерт — це нова програма. Це дуже важко.

— А чому не можна одну програму показувати у кількох різних містах?

— Ми не можемо роз’їжджати, як колись за радянських часів: Камчатка, Сахалін, Прибалтика. Навіть, аби прийняти наш колектив у Полтаві чи Чернігові, то все одно потрібні величезні кошти, яких немає у цих міст. А виступати в Києві щоразу з тою самою програмою — це просто непристойно.

— Як вирішується проблема побудувати новий великий концертний зал для Києва та вашого оркестру, піднята у акції «Слухай вічність»?

— З 1989 року ми не маємо свого приміщення. Репетируємо в Малому залі Філармонії у кімнаті, що колись була більярдною у Купецькому зібранні. І це приміщення ми змушені ділити разом із духовим оркестром. Колись, коли ми готували симфонії Малера, що вимагають великого складу, і у цій кімнаті збирався оркестр і два хори, люди від задухи непритомніли...

— Ви ж є членом Національної ради з питань духовності і культури при Президенті України. Чи порушуєте це питання на засіданнях ради?

— Я приносив на засідання ради проект нового концертного залу на кілька тисяч місць, який має бути побудований у центрі Києва, і який буде гідний європейської столиці. Навіть місце, де побудувати концертний комплекс уже є. Нинішній міністр культури Юрій Богуцький проінформований. Але мені дуже тривожно, що після кожного засідання ради, наше питання так і не вирішується. Хоча я розумію, що є багато питань: про проблему української мови, ситуації з Києво-Печерською лаврою, чи про Софію Київську, чи про замки України... — все потребує вирішення. Та питання побудови приміщення великого концертного залу теж стоїть дуже гостро.

— У вас великий творчий колектив, а це завжди проблеми: усі хочуть бути за першими... Скільки людей зараз працює в оркестрі і яка у вас атмосфера?

— У нас сто осіб творчого складу. Справа не в тім, за яким пультом сидіти. Може хтось комфортно відчуває себе і за останнім пультом. Не маючи гарної зарплатні, ми не можемо запросити гарних музикантів на роботу. І, знов таки, хтось із музикантів старіє, а не маючи контрактної системи, ми не можемо з ним розлучитися...

— Скажіть, якщо валторніст двічі нечисто заграв соло, які ви маєте, як диригент, аби на нього вплинути? Колись за кордоном існувало правило трьох зауважень: тричі сфальшивив протягом репетиції, і до побачення...

У нас усі музиканти захищені законами, профспілками. Поговоріть з тими колишніми київськими диригентами, які втратили роботу: з Федором Глущенком, Ігорем Блажковим, Вадимом Гнєдашем. Що, вони такі погані диригенти були? Ні! А ось залишилися без роботи. Справа у тому, що у нас легше замінити диригента, аніж навести лад в оркестрі. Звісно, не можна ображати своїх підлеглих, принижувати їх. Але знаходити баланс інтересів і утримувати якість виконавства — дуже важко. Навіть при наших зарплатах — контракт — це дуже дійовий засіб. Не влаштовує людина — за два місяці до закінчення контракту її про це попереджають і тоді все обходиться без образ. Нині на контракті Олександр Горностай, генеральний директор оркестру, і я, а решта — у штаті. Я ніколи не був тираном та вампіром, але у стосунках диригента і оркестру мусить бути рівновага. Знаєте, навіть, якщо буде контрактна система, я не впевнений, що наберу кращих із кращих музикантів. Колись Стефан Васильович Турчак, аби скомплектувати оркестр, оголошував всесоюзний конкурс. Оркестрантам давали квартири, високі оклади. Тоді до Києва приїжджали валторністи із Ленінграду, скрипалі із Молдавії та Сибіру. Свого часу у головного диригента оркестру Київської опери зарплата була на 40 рублів вище, аніж у генсека КПУ Щербицького! Перший пульт скрипок отримував 500 рублів. А зараз у мене п’ять — шість солістів знімають квартири. Уявіть, скільки це коштує? І ще... Коли я роблю валторністу зауваження щодо чистоти інтонування, він мені показує дірку у валторні. Наші інструменти дуже старі, а замінити їх — грошей немає. Жоден виконавець на концерті не хоче заграти погано... Один музикант сказав мені: «Якби ми не «кіксували», ми б грали не тут, а в Чикагському симфонічному». І це правда.

— Та навіть на стареньких інструментах ваш оркестр показує клас і вважається одним з кращих не лише в Україні. Ваш колектив запрошують виступати на престижні фестивалі...

— Це правда. Наприклад, улітку у Іспанії ми виступали поруч із Французьким національним оркестром, Лондонським філармонійним, двома Королівськими іспанськими оркестрами. Справа в тому, що досить легко можна досягти гарного середнього рівня. Утримати його вже важче, але набути оті маленькі відсотки, що відділяють від ліги кращих оркестрів світу, — це надзвичайно важко.

— Коли до нас приїжджав Симфонічний оркестр під керуванням Миколи Федосєєва, музиканти грали П’яту симфонію Чайковського і дуже чистенько грали.

— У них ставки, у середньому, по півтори тисячі доларів. А в Маріїнському театрі перший валторніст має ставку шість тисяч євро. У Росії кілька оркестрів, кілька консерваторій і кілька театрів мають президентські гранти, тобто, належне фінансування. Це дає хороші наслідки.

— Якось після концерту вас запитали: чи сприймаєте критику? А ви відповіли категорично: «Ні!»

— Мабуть, то було «з пару та жару». Знаєте, коли багато зусиль затрачено на підготовку програми, а під час концерту хтось з музикантів схибив, а тут ще критики відразу насідають, то я можу досить категорично щось сказати... Я і оркестранти добре знаємо свої «плюси та мінуси». Ми обов’язково зробимо аналіз виступу, щоб не повторювати помилок. Я за конструктивну критику з боку публіки та музикознавців.

Дякую, Бука. Дуже важливе інтерв"ю. Воно висвітлює багато з того, про що думалося, наприклад, чому бувають кікси - і це чиста правда, те, як диригент пояснює. Бо інструменти - важлива річ. А ще ставки, через мізерність яких не йдуть працювати до нього ті самі молоді члени квартету або інші гарні музики. І відсутність контрактів, і неможливість пробити будівництво залу, хоч Сіренко і ходить, мабуть, на "наради по культурі" до панів найвищих посадовців. Отаку маємо державу та "еліту" державну. А контракти для музик хіба введе міністерство? Спочатку для оркестрантів, а там і для чиновників люди захочуть або вимагатимуть. Навіщо ж ризикувати? І живемо у стоячому болоті. Мабуть, при совку і то було веселіше. Бачите, і квартири давали при потребі для Держоркестру.
А зараз молоді прекрасні музиканти бігають халтурами з ранку до ночі.... Я про квартет. А Національний мотається Европою автобусами, артисти живуть місяцями по готелях і працюють теж за копійки за західними мірками. Бо росіянам як платити за кордоном менше їхніх ставок? Нащо ж їм тоді їхати на заробіток? А наших і там взувають, чула, бо тут ставки маленькі.
І виходить коло, що зумовлене байдужістю верхівки, повною відсутністю культури у політичної та бізнесової "еліти", починаючи з перших осіб держави. Бо наш президент не повинен іти на Евробачення, а мав би слухати крайнєвські фестивалі та Горовиця конкурси. Або хоч потрапити на концерт солістів Лондонського оркестру "Ковентгардена", або на Гергієва фестиваль чи "Віртуозів" та Мацуєва. Та де там. Треба на пасіку або на полювання...

Написала великий пост, а він не загрузився. Тому ще раз його короткий зміст.
1. Таке інтервю могла взяти тільки Людмила Кучеренко, вона найкраща. Сіренко сказав про все, що зараз хвилює - особливо про те, чому не будується зал.
2. Сіренко всіми причинно-наслідковими ланцюжками (кікси - бо дірки і т. д.) ніби каже: чудес не буває. Але як тоді жити далі?
3. Говорити по "абсолютні" цифри ставок в зарубіжних оркестрах не зовсім коректно стосовно всіх інших українців, які не грають в Національному симфонічному. Ми всі десь в рівних умовах: ставка головного наукового співробітника державного архіву - 600 грн, критик так само не отримує 100 євро за замітку. Це сумно, бо насправді ми живемо в закритому суспільстві і маємо приймати його умови. І все одно добре робити свою роботу.

Бука писал(а):Ми всі десь в рівних умовах: ставка головного наукового співробітника державного архіву - 600 грн, критик так само не отримує 100 євро за замітку. Це сумно, бо насправді ми живемо в закритому суспільстві і маємо приймати його умови. І все одно добре робити свою роботу.

Шановна Бука, хіба росіяни живуть у відкритому суспільстві? Та мають непогані заробітки.
Так, в нас дуже складні умови існування культури у всіх її проявах.
Та ми вже повинні переходити до "абсолютних чисел". Тобто, переставати бути суцільними ідеалістами та побоюватися через делікатність теми говорити про заробітки, ставки у нас, в Росії, на Заході. Ми повинні це не приховувати, бо те, про що мовчать, ніколи не виникне, як питання, яке треба вирішувати. У сучасному світі ми повинні подорослішати. А робити справу треба, згодна, он як молодий квартет грав, МОЛОДЦІ! Хоч і не мають ні фіга від держави.

Шановна хорила! Будь-яке суспільство балансує на межі відкритості і закритості, тут йдеться про інше: в Росії не тільки перша валторна отримує 6 тис євро, але й провідний інженер. З українських підприємств і далі їдуть в Росію, бо зарплати там дають для нас нереальні - у десятках тисяч доларів. наших умовах перша валторна не може - і не повинна! - отримувати 6 тис євро державних коштів (а от спонсорських - на здоров'я...)

Інша справа, що той самий валторніст - він і громадянин, що приймає те, що може дати йому його держава, і член міжнародної прфесійної спільноти, відчувати себе в якій йому приємніше, корисніше і цікавіше. Добрий професіонал завжди трошки (або сильно) космополіт і масон (див. тему "Сибеліус"), і він безперечно порівнює свої умови праці і її результати з тим самим в інших оркестрах і в інших країнах - бо і теоретично, і практично він міг би там працювати, і можливо той досвід був би особисто для його професіоналізму корисніший.

І дозвольте припустити ще один варіант. Ставки в оркестрі дійсно серйозно піднімаються, контрактна система працює. Але краще не стає - бо на роботу тепер тим більше беруть не по справжньому конкурсу. Бо для феодальної київської музичної спільноти це логічно.

Бука писал(а):І дозвольте припустити ще один варіант. Ставки в оркестрі дійсно серйозно піднімаються, контрактна система працює. Але краще не стає - бо на роботу тепер тим більше беруть не по справжньому конкурсу. Бо для феодальної київської музичної спільноти це логічно.

Так, хотілося б усім давати, і нам, грішним, мати гарні гроші. Та якщо з когось не почнуть, то і далі так усе буде. А давайте дамо нашій 1-й валторні БАГАТО грошей!!! З Вашого міркування виходить, перепрошую, що нехай або всім, або нікому. Нажаль, це "совок". Я не згодна.
А я думаю, що якщо вже дадуть 6 тис євро нашій 1 валторні, то феодальний закон наш не спрацює. Грати ж треба. І хоча кумівство українське дуже сильне, коли беруть у консу, чи потім на роботу, все ж на конкурс понаїдуть валторністи-китайці чи ще хтось, росіяни, наприклад. А може і французи. У них же школа гарна. І диригент чи худрук візьме кращого, а не синка таткова.
Їхав училищний оркестр за кордон 2 роки тому. І викладачі-духовики незадоволені були, що китайців узяли в поїздку, а не наших студентів-ледарів. Та диригент на тому наполягав. Бо китайці вчаться, за викладачами полюють, щоб уроки одержувати, вкаливають, сама бачила не раз, і на оркестр бігають. І оркестр грав добре, на порядок краще, коли усі духовики сиділи китайці - на звітному концерті. Навіть дівчина на тубі!
Суспільство кожне балансує на межі відкритості і закритості. Та мені підходить не совкове балансування, як у нас, а західне. І воно прийде, тільки повільно.

Так, товарищи! Хватит оффтопа. Пора вернуться к теме.

Прошу прощения за русский язык. Я родом из С-Петербурга. Украинский выучила, но стесняюсь в столь благородной теме допустить ошибки. Поймите меня правильно.

Благодарю вас за добрые слова о сайте Владимира Сиренко.
Его создали мои дети - готы. Они, конечно, хакеры, многое умеют и знают в информатике, работают программистами, учатся в ВУЗах. Мы семьей принадлежим к готической суб-культуре. Много путешествуем. Отсюда частое пребывание в Италии, в районе Турина, в местечке Иврии, откуда родом мой муж. Летом. Зимой - Львов, Киев. Это потрясающие города.
Готы - не академисты, но мы очень любим классику и неплохо в ней разбираемся.
Одним из украинских кумиров для нас является Владимир Сиренко. Он - гениальный дирижер и изумительный человек. Кстати, он нас прекрасно знает, мы бываем на его концертах, особенно, когда можно одновременно всем полежать на траве в Мариинском парке в "Летние музыкальные вечера"... Кто-то даже научил его здороваться, как у нас принято - надо поднести правую руку к левому плечу и сказать: "Приветствую готов!" Он говорит при этом очаровательно по-украински: "Вітаю готів!". :finga:
Так что созданный сайт - это его готический фан-сайт.
Чем определяется - готический? Тупо (или просто) говоря, общей направленностью философии: "Сквозь тьму - к свету".
По-моему, деятельность Владимира Сиренко, человека цельного, волевого, честного - вполне этой философии соответствует.

Его биографию на этом сайте написала моя дочь. Это ее реферат по предмету "Украинская культура" в ВУЗе, где она учится. (Получила она высший балл, но педагог чуть не умер от самОй взятой темы, все же пишут "Наталки-Полтавки" - и так далее, а тут... Дирижер, опера, Малер, Шостакович, Грэмми... )
Еще раз спасибо. Желаю всего самого доброго вашему форуму и обязательно буду общаться. Если разрешите допускать ошибки, буду принципиально совершенствовать украинский. Спасибо.

По-моему, достаточно вернулись к теме... Отвечу на все вопросы и по сайту, и по творчеству Владимира Сиренко, что знаю - поделюсь.
ПРОСЬБА К АДМИНУ: все-таки из уважения к мастеру - можно написать полностью имя Владимир, а не "Форум В.Сиренко"? Есть много разных В.Сиренко, один из них - писатель-фантаст, психолог, другой - Василий - летчик- герой СССР. Прошу... не сочтите за грубость. Готы, люди импозанные, церемонные. Извините уж...

Gotessa писал(а):Если разрешите допускать ошибки, буду принципиально совершенствовать украинский. Спасибо.

На форуме можно писать как на русском, так и на украинском языках.

Gotessa писал(а):ПРОСЬБА К АДМИНУ: все-таки из уважения к мастеру - можно написать полностью имя Владимир, а не "Форум В.Сиренко"? Есть много разных В.Сиренко, один из них - писатель-фантаст, психолог, другой - Василий - летчик- герой СССР. Прошу... не сочтите за грубость. Готы, люди импозанные, церемонные. Извините уж...

У нас форум академической музыки. Летчики, писатели-фантасты и психологи не наш профиль Но название темы поправлю, абсолютно правильное замечание.

Благодарю Вас. Я отправила Вам еще одну личную просьбу.