Вчора втретє подивилася цей не дуже старий фільм (2005 рік) Вуді Алена. Неймовіний фільм. Але про музику.
Там немає спеціально створеної партитури, але є більше: всі герої в ньому люблять оперу і постійно слухають. Знайомляться в оперному театрі, шукають музичні магазини з добрим оперним відділом, дарують диски. Арії звучать або "в кадрі" (причому в Королівській опері "Травіату" чомусь співають не під оркестр а під рояль - цікаво, та таке насправді буває?), або за кадром - і більше жодної музики.

Сюжет нібо-то не має жодного стосуку до "творчих проблем" (єдину потенційну актрису там вбивають), але без арій він би не відбувся, це точно. Давно помітила що опера в кіно з'являється тоді, коли треба "виправдати" щось жахливе і важко пояснюване. Це ніби пристрасть без домішків.

Так от. Подібні компіляці люблять в наших драматичних театрах, але вони рідко вдаються. Із того, що останнім часом сподобалось - це пародійна нарізка мелодій з російської класики в "Московіаді" Молодого театру, "Київ модерн-балет" також непогано робить такі речі. А бувають невдалі результати (музичні) - наприклад "Осінь в Вероні" в Театрі на Подолі, або зовсім жахливі - "Як важливо бути серйозним" в Російській драмі. Як правило, "рівень нарізки" відповідає рівню вистави. Шевченко і Курій такі речі роблять класно.

Цікаво, в такому, як в "Матч поінті" музичному оформленні, спрацьовуть якісь загальні закони, чи тут варто спиратися лише на інтуіцію? Чи важливі в таких випадках якісь сюжетні прив'язки чи алюзії? Як думаєте?

Бука писал(а):Вчора втретє подивилася цей не дуже старий фільм (2005 рік) Вуді Алена. Неймовіний фільм. Але про музику.
Там немає спеціально створеної партитури, але є більше: всі герої в ньому люблять оперу і постійно слухають. Знайомляться в оперному театрі, шукають музичні магазини з добрим оперним відділом, дарують диски. Арії звучать або "в кадрі" (причому в Королівській опері "Травіату" чомусь співають не під оркестр а під рояль - цікаво, та таке насправді буває?), або за кадром - і більше жодної музики.

Сюжет нібо-то не має жодного стосуку до "творчих проблем" (єдину потенційну актрису там вбивають), але без арій він би не відбувся, це точно. Давно помітила що опера в кіно з'являється тоді, коли треба "виправдати" щось жахливе і важко пояснюване. Це ніби пристрасть без домішків.

Так от. Подібні компіляці люблять в наших драматичних театрах, але вони рідко вдаються. Із того, що останнім часом сподобалось - це пародійна нарізка мелодій з російської класики в "Московіаді" Молодого театру, "Київ модерн-балет" також непогано робить такі речі. А бувають невдалі результати (музичні) - наприклад "Осінь в Вероні" в Театрі на Подолі, або зовсім жахливі - "Як важливо бути серйозним" в Російській драмі. Як правило, "рівень нарізки" відповідає рівню вистави. Шевченко і Курій такі речі роблять класно.

Цікаво, в такому, як в "Матч поінті" музичному оформленні, спрацьовуть якісь загальні закони, чи тут варто спиратися лише на інтуіцію? Чи важливі в таких випадках якісь сюжетні прив'язки чи алюзії? Як думаєте?

Я думаю,интуииция прежде всего...

Треба подивитись..... Може хтось підкине хтось?

Підкину Клео, а там розберетесь

OK! Буду признательна.
Могу в свою очередь что то подкинуть